491 окремий мінометний полк

Командиром полку був призначений Плохунов Г.О. Йому у грудні 1942 році надійшов наказ сформувати новий мінометний полк. Строк формування полку – 12 діб. Полк формувався у прифронтовій смузі, а не в тилу, як деякі інші частини. Місцем дислокації полку були визначені гаражі у робочому районі м. Липецька.

       Начальником штабу був призначений   Євлін В.А., заступником командира полку з політчастини – Калачєв М.Р. Дехто з тих, хто прибув служити у полк, вже мали досвід ведення бою. Але було необхідно оволодіти новим видом зброї, відпрацювати злагодженість ведення огню, взаємодію частин полку з іншими родами військ. Становище ускладнювалося ще й тим, що 70 відсотків офіцерів, що прибули у полк із військових училищ зі скороченим строком навчання, не мали бойового досвіду. 

       Тому велась активна підготовка. Заняття проводилися щодня по 10-14 годин. Особливу увагу приділили підготовці наводчиків, навчанню їх приймати і виконувати команди, правильно встановлювати приціл, швидко реагувати на внесені поправки, правил ведення вогню та ін. Активну участь у цьому процесі брали ті офіцери, сержанти, старшини, що мали бойовий досвід.

     Своє бойове хрещення полк отримав недалеко від населеного пункту Лобанівка. 25 січня о 16 годині 30 хвилин за сигналом “Катюш” розпочалася артпідготовка. Після якої батальйони 167-ї стрілецької дивізії перейшли у наступ, їх підтримував 491-й окремий мінометний полк. Бій тривав весь вечір і ніч. Зранку бій розгорівся з небувалою силою, мали місце рукопашні схватки. Звільнення Лобанівки – перша перемога воїнів 491-го полку.

 Полк воював у складі 38-ї армії на І-му Українському, згодом ІІ-му Українському фронті. Полк мав два дивізіони (6 батарей). Якщо десь проривали фашисти нашу оборону, його направляли зразу туди. З міст, сіл, що звільняли, мобілізували людей у полк.

         491-й окремий мінометний полк звільняв Миропілля. 8 серпня 1943 року полк брав участь в артпідготовці з прориву оборони противника у напрямку основного удару, який мав нанести 50-й стрілецький корпус на частині фронту Велика Чернеччина, Попівка. Полк підтримував своїм вогнем підрозділи 232-ї стрілецької дивізії.

          Міць цієї артпідготовки солдатам запам’яталася на довго. У наслідок інтенсивної стрільби стволи мінометів розігрілися, стали червоними. Солдати навіть під час наступних жорстоких боїв іронізували: “давай, грій до красна, як під Чернеччиною”.

        Разом з воїнами 232-ї дивізії воїни 491-го полку брали участь у звільненні сіл Залізняк, Глибне, Великий Бобрик. 12 серпня мінометники разом з іншими частинами змогли оволодіти укріпленими населеними пунктами Нижньою Сироваткою та Низами.

       Щодо звільнення міста Суми і участі полку в цьому, лаконічно оповідає доклад про бойову діяльність артилерії 38-ї армії за вересень 1943 року: “50 с. к. в составе 340, 232 с. д., усиленный 491 минометным полком, отдельной армейской батареей и 125 ОБ ПТР, в 4.00 02.09.43 года после 30-минутной артподготовки переднего края обороны противника перешел в решительное наступление и форсировал реку Псел. 340 с. д. с 520 с. п. 167 с. д. к 6.00 овладели селом Тополи и западной окраиной г. Сумы. К этому времени 232 с.д. с 491 .п. и 125 ОБ ПТР овладели южной окраиной г. Сумы. Сумы были взяты в клещи, дивизионная артиллерия с закрытых огневых позиций, а полковая – огнем прямой наводки били по уцелевшим огневым точкам и отходящим группам противника. В 7.30, сломав сопротивление групп прикрытия противника, город Сумы был полностью очищен от врага».

 Полк форсував Десну, допомагав у підготовці та здійсненні переправи підрозділів 167-ї стрілецької дивізії в районі Вишгорода через Дніпро.

 Зайнявши позиції навпроти Вишгорода, полк вів вогонь вдень і вночі за чітко розробленим графіком по визначених цілях, а інколи по певних квадратах можливого перебування військ противника. Після звільнення Києва воїни полку брали участь у наступі на Вишгород з Лютезького плацдарму і бачили результати свого влучного вогню.

 Зразу ж після штурму Лютежа, 9 жовтня, полк був підпорядкований 340-й стрілецькій дивізії полковника Зубарєва. Мінометники підтримували вогнем 1140-й та 1142-й полки, які вели бої проти піхоти і танків противника. Коли ситуація на цій дільниці стабілізувалася, полк був направлений на підтримку 232-ї стрілецької дивізії.

 Мінометники, підтримавши наступ піхоти, внесли свій вклад у завоювання та розширення плацдарму, який став згодом трампліном для вирішального наступу радянських військ, звільнення Києва.

 Під час підготовки наступу на Київ був розроблений “скользящий” план пересування батарей в міру просунення уперед. З цією метою командири дивізіонів і батарей просувалися разом з командирами стрілецьких батальйонів, рот, і коли з’являлась необхідність, окремі батареї теж просувалися на нове місце.

 Протягом першого дня наступу оборона противника була прорвана, радянські війська просунулися на 7 км.  На другий день наступу на Київ 491-й полк відбив чотири сильні контратаки ворога. Протягом цього дня був взятий Вишгород, Беркове, а пізно ввечері війська вийшли до північної околиці міста Києва. Місто предстало перед визволителями в руїнах....

 У наказі Верховного Головнокомандуючого військами І-го Українського фронту, в якому оголошувалася подяка за відмінні бойові дії з визволення міста Києва серед багатьох з’єднань та частин був названий і 491-й окремий мінометний полк РГК майора Плохунова Г.О..

 За форсування Дніпра, за мужність і героїзм у цій операції, Логвину та Одєгову присвоєно звання Героя Радянського Союзу, багато з воїнів отримали нагороди.

 Далі були бої за звільнення Правобережної України, міст Вінниці, Кам’янця-Подільського, Львова, Карпат, Польщі, Чехословаччини. Бійці полку  в цих боях показали мужність і героїзм. Про це свідчать нагороди полку:

 -           Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 серпня 1944 року за відмінні бойові дії у боях за визволення міста Львова був нагороджений орденом Олександра Невського.

 -           Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1945 року за зразкове виконання задач командування під час прориву оборони німців і проявлені при цьому доблесть та мужність, звільнення міста Ясло та Горлиця полк нагороджений орденом Кутузова ІІІ ступеня.

 -           Указом Президії Верховної Ради СРСР за відмінні дії під час визволення міста Опава полк нагороджений орденом Червоного Прапора.

       Полк пройшов славний бойовий шлях. Йому присвоєно найменування “Київського”, нагороджено  орденами Червоного прапора, Кутузова, Олександра Невського. Орденами та медалями нагороджено більше 2000 чоловік-воїнів полку, 2 – удостоєні звання Героя Радянського Союзу (Одєгов, Логвинов). Воїнам 19 разів оголошував подяку Верховний Головнокомандуючий. Полк брав участь у боях на засніжених полях Росії, звільняв Україну, громив ворога на польській та чеській землях.