За матеріалами музейної газети "Пошук"

2014


Зустріч з учасником бойових дій в зоні АТО

02.12.2014 року в актовій залі Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 пройшла зустріч для учнів 9,11 класів (96 чол.) з учасником бойових дій в зоні АТО Бойко Олександром Миколайовичем та співробітником військового комісаріату Реутовим Анатолієм Олександровичем
Учням вдалося з перших уст почути про проблеми наших солдатів, які щодня захищають нашу країну ціною власного життя. Бойко Олександр починав боротися за Україну ще рік тому, приймаючи участь в Євромайдані: «Я навіть і не думав, що зовсім скоро схід України перетвориться в арену бойових дій». Зараз він служить в добровольчому батальйоні, за його словами там служать переважно офіцери у відставці та цивільні люди різних професій, яким не байдужа доля країни. Олександр Миколайович розповів, що їх основною задачею є контроль периметру території та охорона блокпостів, також виконують буденні справи (готують їжу та ін.).
Висловив надію, що армії вдасться консервувати ситуацію, відновити державний кордон.


Декада патріотичного виховання

Учні 8-А класу взяли участь в історико-героїчній годині «Покликала нас Україна: вперед!», здійснили екскурс в історію «Україна – єдина країна» та переглянули презентацію «Загиблим сумчанам присвячується».
Напередодні Дня Збройних Сил України, в бібліотеці-філії №2 провели День Героя АТО, під час якого було переглянуто слайд-презентацію «Герої не вмирають», всі заходи супроводжувалися хронікою військових дій на Сході України, а учні 10-11 класів ЗОШ №6 вшанували пам’ять загиблих сумчан в АТО хвилиною мовчання.
Почесним гостем Дня Героя АТО став громадський активіст Сумського осередку Молодіжного Націоналістичного Конгресу, учасник АТО, який отримав поранення під час бойових дій, організатор і комендант патріотичного молодіжного табору «Коловрат» Олександр Бойко.


Виховні години

(уч. предмету «Захист Вітчизни» Гуков М.О.)


Літературно-музична композиція «Дай, Боже, ніколи нам війни не знати»

05.11.2014 р. до 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України проведена літературно-музична композиція «Дай, Боже, ніколи нам війни не знати» за участю ветеранів Чернобаєва А.М., Сахно С.Г., Коваленко З.В., Загрядської В.І. Учні читали вірші, співали пісні, розповідали про звільнення України від фашистських окупантів. Відеоролики, які містили фотографії, хронікальні матеріали подій сімдесятирічної давнини, не залишили в залі жодного байдужого глядача.


Екскурсія «Пам’ятки вулиці Петропавлівської»

20.10.2014 р. керівником музею Калашник Т.О. була проведена екскурсія «Пам’ятки вулиці Петропавлівської» для учнів 7-В, 8-А класів.

 


Віртуальна подорож «Дивовижна країна»

15.10.2014 р. керівник гуртка туристсько-краєзнавчого відділу Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю Денисенко Жанна Вікторівна запропонувала учням 8-А класу стати учасниками віртуальної подорожі «Дивовижна країна».

 


"Ми за мир"

11 жовтня у Сумах на Майдані Незалежності відбулася загальноміська акція «Прикордонні Суми за мир без кордонів!». Захід відбувся під патронатом міського голови Олександра Лисенка, а співорганізатором виступив Сумський Палац дітей та юнацтва.
Від школи №6 були присутні учні 8-х класів (відповідальні класні керівники Калашник Т.О., Душка А.О.).
Акція розпочалася словами вітання очільника міста, який наголосив на важливості й необхідності заходів, спрямованих на підтримку миру та єдності країни. Далі присутніх розважали культорганізатори Палацу – Дмитро Хорунжий та Маргарита Падалка. Вони відкрили урочисту частину зустрічі піснею-вітанням «Ви вітайтесь, добрі люди» та об'єднали присутніх піснею «Я і ти – мов брати».
У рамках акції пройшов художній флеш-моб «Мир єднає Україну», участь в якому взяли студенти Вищого училища мистецтв і культури ім. Д. Бортнянського. Всі присутні на Майдані школярі взяли участь у конкурсі дитячого малюнка на асфальті «Мир серцем дитини». Вони малювали яскраві шедеври крейдою на асфальті, писали свої побажання миру. А вихованці образотворчої студії «Країна мистецтва» ПДЮ влаштували на площі Незалежності справжній пленер. Для всіх бажаючих працювала «Стіна Єдності», й кожен міг залиши побажання миру на спеціально підготовленому стенді.
Особливим моментом заходу стала акція «Послання миру – на російський кордон». Всі присутні могли на паперових голубах (всесвітньому символі миру) писати побажання бійцям АТО та сумським прикордонникам. Бажаючі зачитували вітання в мікрофон, а також читали вірші, співали й навіть танцювали. Паперові малюнки з мирними посланнями організатори планують надіслати частково на кордон з Росією, частково – військовим в зону АТО.


Виховна година

02.10.2014 р. для учнів 8-А та 10 класу була проведена виховна година «Хто такий волонтер», на яку були запрошені Воропаєва Ю.Г. та Воропаєв О.А., учасники авто майдану, волонтери.

 


Брейн-ринг

11.09.2014 р. учні 8-х класів у рамках обласного освітнього проекту «Рідна Сумщина» взяли участь у брейн-рингу «Рідна Сумщина». Команда учнів 8-А класу з честю витримала іспит з краєзнавства і посіла І-е місце.


До Дня скорботи

18.06.2014 р.  до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні для вихованців відпочинкового пришкільного табору «Сонечко» та відпочинкового профільного табору «Ерудит» була  організована зустріч з учителем-ветераном Коваленко З.В., ветераном Байконуру Колотовим О.Л., проведені оглядові екскурсії в шкільному музеї.


Зустріч учнів 11 класу з Колотовим О.Л.


Зустріч учнів 8-А класу з Колотовим О.Л.


Зустріч юних знавців фізики


Урок Памяті за участю Коваленко З.В.

(5-А клас)


До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Урок Памяті за участю Клименко С.О.


Музейні уроки (5-і класи)

2013


Презентація "Битва за Дніпро"


Презентація "Повітряні Аси"

за участю Коваленко З.В.


Зустріч з письменником

25.09.2013 р. відбулася зустріч з цікавою людиною, відомим письменником Григорієм Єлишевичем. На зустріч були запрошені учні 8-А класу. Григорій Львович залюбки спілкувався з глядачами: читав свої гуморески, відповів на запитання.


До Дня визволення міста


До Дня Перемоги

Уроки-пам’яті за участю Абрамець Валентини Михайлівни (5-В), Коваленко Зінаїди Василівни (5-А, 6-Б) Загрядської  Віри Іванівни та Буженко Галини Андріївни (7-А), Абрамець Валентини Михайлівни «Дорогами війни» (7-В, 11-Б), Шальнова Павла Федоровича (10-Б; 5-Б, 6-А)


Музейні уроки для учнів 5 класів


 Обмін досвідом

Для слухачів обласної школи молодого адміністратора у шкільному музеї була проведена екскурсія.  Керівник музею Калашник Т.О. поділилася власним досвідом роботи з обраної методичної проблеми «Формування ціннісних засад життєтворчості учнів засобами краєзнавства». Наголочила, що під життєтворчістю розуміють духовно-практичну діяльність особистості, що спрямована на проектування планування, програмування, творче здійснення нею свого життя.

 Основою життєтворчості особистості є цінності. З одного боку, вони (цінності) є зовнішніми подразниками, що спричиняють активність, але з іншого, ці цінності створюються самою особистістю в процесі життєтворчості.

 Серед базових цінностей життєтворчості назвала: життя, самостійність, незалежність, самоствердження, самореалізація, цінність любові, духовність, розум, патріотизм тощо.

 Ознайомила з основними напрямами краєзнавчої роботи, яку проводить заради формування ціннісних засад життєтворчості учнів.


До свята

До Дня Захисника Вітчизни були проведені різноманітні  заходи: виховні години, уроки пам’яті, уроки мужності, конкурсно-розважальні програми в усіх класах. Традиційно були запрошені шановні ветерани.

 

 

 


До Дня Захисника Вітчизни урок з предмету "Захист Вітчизни"


Зустріч з ветераном

12 лютого  цього року в нашій школі відбувся урок-пам’яті, присвячений 24-ій річниці виводу Радянських військ з Афганістану. Цим заходом ми вшанували пам’ять тих, хто загинув у цій несправедливій війні і хто повернувся інвалідом чи здоровим… На захід  був запрошений воїн-інтернаціоналіст, учасник бойових дій Клименко Сергій Олександрович. Він пройшов через жах цієї війни, знає, що таке втрата і страждання. Він розповів нам про те, що бачив і відчував в той час. На заході були продемонстровані відеоматеріали, присвячені воєнним подіям в Афганістані, ми слухали пісні у виконанні  Підлісного Руслана, які точно передають настрій і переживання воїнів-інтернаціоналістів. Цей урок дуже вразив мене і моїх товаришів з класу… Гадаю, що кожна людина, присутня на заході, не залишилася байдужою до нього.

 Клименко Ю., 11-А клас


До річниці Сталінградської битви

Сталінградська битва – одна з найбільших битв Другої світової війни. 200 довгих днів точилася найбільша битва людства за своє майбутнє. 142 дні – у самому місті. 125 днів тривали оборонні бої. «Ні кроку назад», – твердили захисники Волзької твердині. 200 метрів залишалося пройти фашистам до великої ріки, щоб упало місто, і вони їх не пройшли! Перемога під Сталінградом стала корінним переломом в усій ІІ Світовій війні. З нагоди річниці битви у нашій школі відбувся урок пам’яті «Вклонімося великим тим рокам» за участю ветеранів Коваленко Зінаїдою Василівною, Загрядською Валентиною Іванівною, Чижиченко Миколою Федоровичем.

2012


До Дня Збройних Сил України

Урок Мужності за участі Клименка С.О.


Екскурсії: тематичні, оглядові


У Червоному

26 жовтня 2012 року учасниками краєзнавчої пошукової експедиції до с.Червоне Сумського району стали учні 6-А класу.

 Ми оглянули меморіал загиблим воїнам. У будинку культури нас чекали  жінки, які розповіли про українські традиції та звичаї, показали старовинні речі, які зберігають у себе вдома, вбрання, які носили жінки у позаминулому столітті дозволили навіть приміряти.

 У будинку культури ми познайомилися з експозицією музею народного хору с.Червоного. Ми оглянули матеріали стендів, експонати, які розповідають історію створення хору, про виступи, гастролі, поїздки, нагороди тощо.

 Потім ми оглянули відбудовану дзвіницю церкви св. Миколи, «Петровський теремок» (будинок С.І.Кондратьєва), двоповерховий маєток Зборомирських, в якій свого часу розміщувалася школа.

           Ми щиро вдячні Саврук Людмилі Миколаївні, за допомогу в організації та зборі інформації про населений пункт, його видатних людей.


Наші зустрічі

Я взагалі люблю історію і цікавлюся нею. Нещодавно до нас прийшла літня жінка Коваленко Зінаїда Василівна, яка розповіла про «Молоду гвардію».

 Це підпільна група в місті Краснодон Луганської області, яка діяла під час Другої світової війни. Найбільше мене вразили подвиги молодогвардійців: як вони здобували зброю, спалювали «біржу праці», звільняли військовополонених із концтабору, допомагали тим, хто у скруті тощо. Із захопленням я слухав розповідь про полонених Євгена Мошкова, Віктора Третьякевича, Івана Земнухова та інших, жоден з них не виказав своїх товаришів. Я пишаюся такими особистостями, як Олег Кошовий та Сергій Тюленін.

 Велике враження справили на мене патріотизм і сміливість молодогвардійців: навіть під час допитів вони не зрадили своїй ідеї.  Раніше я не знав, чи зміг би так вчинити. А тепер упевнений, що зміг би. Якщо мої ровесники так вчинили, напевно, і я зміг би. За батьківщину пішов би в атаку. Я знаю і буду знати своїх героїв.

       Сема Володимир, 9-А клас

Особисто мені дуже сподобалася зустріч із ветераном Коваленко Зінаїдою Василівною. Ця жінка завітала до нас на виховну годину, присвячену Дню Збройних Сил України. Я та кілька дівчат із нашого класу підготували цікаву інформацію. Жінка була дуже задоволена. Коли ветеран розповідала нам про події власного життя, у її очах ми бачили смуток і біль, у її погляді була мудрість і досвід, а в серці, напевно, зберігаються теплі спогади про молодість та швидкоплинні роки життя… Ця людина пережила дуже багато, вона достойна нашої поваги. Ми всі із захопленням слухали її розповідь. 

Шкода, що залишилося дуже мало людей, які можуть розповісти нам про минуле. Нехай ці люди живуть якомога довше…  

                                  Волкова Людмила, 9-А клас

У нашому класі на виховній годині відбулася зустріч із ветераном. Ми познайомилися з чудовою жінкою Коваленко Зінаїдою Василівною. Із задоволенням прослухали її розповідь про «Молоду гвардію». Про цю молодіжну підпільну антифашистську організацію було знято однойменний фільм. Організація була створена у 1942 р.

Мене зацікавила ця розповідь відчайдушної жінки, яка пройшла тяжкі випробування під час війни. Такі люди заслуговують великої поваги та шани.

    Семікоп Олена, 9-А клас


У Могриці

 06 жовтня 2012 р. група учнів  6-А класу під керівництвом учителів історії Калашник Т.О. та Пархоменко А.С. вирушила в пошукову краєзнавчу експедицію до с. Могриця Сумського району.

 У сільській школі ми відвідали музей народознавства у якому нас познайомили з начинням української хати, предметами побуту, звичаями і традиціями українського народу, у другій кімнаті екскурсоводи розповіли про ремесла, які були поширені на Слобожанщині, у Могриця, зокрема. Екскурсію нам провели Дегтяренко Віра Миколаївна та учні-екскурсоводи.

 Неподалік школи знаходиться меморіал загиблим воїнам та церква ікони Володимирської Божої Матері. Потім ми вирушили до Могрицького кар’єру.

 Напередодні подорожі ми опрацювали матеріали, що є мережі Інтернет, бібліотеці. Ми з’ясували, що село Могриця засноване 1672р. Розташовано  на правому березі р. Псел, у великому і розлогому яру, на горбах якого розкидані соснові бори. Чому село має таку назву – Могриця? У цій місцевості жив розбійник Кулик із ватагою, від цього місцевість називалася Куликівщина. Коли Кулика спіймали і за рішенням суду в Суджі четвертували, його розбійники вирішили полишити своє ремесло. Зібралися на березі річки і заприсяглися полишити розбійниче життя, влаштували могорич.

 Лісовий заказник загальнодержавного значення «Банний Яр», розташований в Могрицькому лісництві на площі 236 га. У заповіднику багато типових видів широколистяних лісів – осоки волосистої, підмаренника запашного, зустрічаються рідкісні для Сумщини реліктові види – костриця висока, страусине перо, а також види, занесені в Червону книгу України, – лунарія оживаюча і ведмежа цибуля.

 У роки війни на фронт вирушили 415 могричан, з них загинули – 190, нагороджені орденами та медалями – 180. Серед них льотчик Михайло Степанович Лиховид Герой Радянського Союзу.

 У селі Могриця народився і майбутній Герой БАМу Новик Володимир Григорович, Герой Соціалістичної Праці.

 Михайло Панасович Лушпа теж народився в с. Могриця. Протягом багатьох років Михайло Опанасович обіймав високі керівні посади в області, Конотопі, Сумах. Багато зробив у сфері будівництва житлових масивів в обласному центрі, закладів культури, торгівлі. Причетний до спорудження обласного театру і бібліотеки, критого ринку, дитячого парку «Казка».

 Сумський міськвиконком присвоїв йому звання «Почесний громадянин міста Суми». Враховуючи його заслуги, проспект Космонавтів у Сумах перейменовано на проспект імені М.П.Лушпи.

 У Могрицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів навчається 56 учнів і працює 14 учителів. Медичну допомогу населенню надають працівники амбулаторії. Будинок культури на 400 місць збудований у 1964 році, у ньому ж знаходиться сільська бібліотека.

 До села підведений газ, телефон, водопровід. Але дуже погана дорога. 

 2008 року у селі відкрили пункт молокоприйомного пункту філіалу ДП «Аромат». Пункт обладнаний молокоохолоджувачем та лабораторією для аналізів якості молока.

 На території сільської ради є яр з великими покладами крейди. Його називають Громів  яр. Товариство «Могрицький крейдяний завод» видобуває тут крейду і поставляє на Роменський завод керамічних виробів.

 Унікальні краєвиди Могриці давно облюбували туристи, художники, які з 1997 року регулярно проводять на місцевих крейдяних кручах міжнародні ленд-арт-симпозіуми.


Захист роботи

На базі бібліотеки Української академії банківської справи Національного банку України Приходько М. представила свою роботу «Сумський фарфоровий завод» у рамках обласного освітнього проекту «Рідна Сумщина».

 


До Дня міста Суми

Уроки Пам’яті за участі  Коваленко З.В., Левитської Н.О.,      Сахно С.Г.

 


Низівськими стежками

 Під Сумами є селище Низи, що знаходиться нижче за течією Псла, який протікає через Суми, у широкій низовині, за що й отримало свою назву. Низи є одним з найстаріших населених пунктів регіону, оскільки його заснував ще у 1662 році козацький полковник Герасим Кондратьєв, що є засновником і м.Суми.

 Першим, що привернуло нашу увагу, стала церква Іоанна Богослова, побудована у другій половині ХІХ століття – одна з старовинних споруд селища, що збереглася до наших часів. Тривалий час вона стояла у руїнах. Але менш, ніж десять років тому, будівлю реставрували: було відбудовано дзвіницю, покладено нову покрівлю, проведено внутрішні роботи.

 Через дорогу від церкви зеленіє парк. Парадний вхід з колонадою також виходить на майдан. Сам парк і розкішна садиба в його глибині теж мають давню історію, адже тривалий час належали нащадкам засновника Низів – Герасима Кондратьєва. Відомим представником цієї родини був Микола Кондратьєв, який був одним з найближчих друзів всесвітньовідомого композитора Петра Чайковського. Починаючи з 1871 року Чайковський кожне літо гостює у свого друга.

 Саме тут, на мальовничих берегах Псла, композитор написав оперу «Черевички», яка завоювала першість на конкурсі Російського музичного товариства у 1875 році. А чарівний парк надихав Чайковського під час роботи над Другою та Третьою симфоніями.

 Нині в садибі  в пам’ять композитора створено меморіальний музей.  Коген Любов Никифорівна розповіла нам про зв’язки родини Чайковського з Україною, про перебування композитора та його друзів у Низах. Теперішній стан музею вимагає невідкладного ремонту приміщення. Поблизу музею у 1967 р. встановлений  пам’ятник композитору.

 Ми пройшлися алеями парку, що розбиті з урахуванням законів паркового мистецтва. До наших днів збереглася центральна липова алея, вікові дуби, ялини, сосни; збереглася алея жасмину і бузку. У 1982 р. Низівський парк оголошений пам’ятником природи місцевого значення.

 Нажаль, запланована зустріч з місцевою майстринею не відбулася за станом здоров’я жінки. Тому ми вирушили на берег Псла. Розвели багаття, приготували кашу, шашлики. Добре відпочили.


Зачаровані Софіївкою

Наша подорож до Черкаської області розпочалася з відвідування м. Чигирин. Міста, яке у свій час було резеденцією гетьманів І.Виговського, Б.Хмельницького, П.Тетері, П.Дорошенка. Ми побували у будинку-музеї Б.Хмельницького, у якому познайомилися з життям та діяльністю видатного діяча.

Мабуть для того, щоб ми не сильно бешкетували, коли підіймалися на Замкову гору, екскурсовод дав нам завдання: порахувати сходинки, що ведуть нагору. Ми нарахували 214.

У с. Суботів добре зберіглася Іллінська церква, збудована за наказом і коштом гетьмана Б.Хмельницького. Поруч з нею знаходиться замчище місце колишнього маєтку Б.Хмельницького.

У Холодному Яру ми відвідали Мотронинський монастир та дуб-велетень, який в народі називають дубом Максима Залізняка.

Відпочивши у готелі м. Сміле, на другий ми дісталися дендрологічного парку «Софіївка» в Умані – одне з найпопулярніших місць відпочинку в Україні.

Парк заснований у 1796 році власником міста Умані, польським магнатом Станіславом Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької. 

З 1796 до 1802 рік ішли роботи зі створення парку: копали ставки й підземну річку, споруджували водоспади й фонтани, прокладали алеї, переносили кам’яні брили, зводили архітектурні споруди. У парку були висаджені екзотичні рослини із усього світу.

За задумом творців Софіївка мала стати ілюстрацією до поем Гомера «Іліада» і «Одіссея». Парк дійсно нагадує куточок Древньої Еллади. Не дивно, адже Софія Потоцька була грекинею.

Важко уявити, яких зусиль було докладено для того, щоб дика місцевість перетворилася в казковий парк. Шедевр, що з’явився більше двохсот років тому, чарує нас і сьогодні, і є вічним пам’ятником прекраснішому почуттю – коханню.


Війна краде дитинство

 11 травня 2012 р. ми стали учасниками відкриття фотовиставки «Війна краде дитинство» в Сумському обласному краєзнавчому музеї. Ця виставка унікальна тим, що на ній частина фотоматеріалів була надана благодійним фондом «Військове братерство», яке об’єднує бувших військових, які взяли фотокамеру в руки. На виставці представлені унікальні роботи часів Великої Вітчизняної війни, які ще ніде не публікувалися, фотохроніка з місць бомбардувань Хіросімі і Нагасакі, вибухів у Нью-Йорку 11 вересня 2001 р., а також військових дій в Афганістані, Пакистані, Сомалі, Іраку, Південній Осетії.

 На виставці представлені роботи Амі Вітале, Берната Арманга, Єфрема Луцького, Олександра Глядєлова, Роджера Баллена. Ці люди зуміли сфотографувати очі дітей, які змушені жити у зонах конфлікту. Очі, на які дивитися спокійно не можна. Складається враження, що це очі не дитини, а людини, яка бачила все і здивувати її чимось уже не можливо. Коментар екскурсовода допоміг глибше зрозуміти ті моменти, які вихопила фотокамера. Під час фотовиставки також проходила акція «Журавлик пам’яті». Ми складали оригамі – паперового журавлика, на крильцях якого писали побажання людству. Разом з нами журавлика складали Юрій Чмир, губернатор Сумської області, та Олександр Котирло, голова правління фонду «Військове братерство». Нам повідомили, що після закриття виставки з виготовлених нами журавликів буде складена інсталяція, яка буде направлена в один з меморіалів, створений у зоні військового конфлікту. Забути побачене не можливо. Сподіваюсь, що воєнні моменти ми будемо бачити тільки на фотографіях, а люди будуть завжди пам’ятати як важливо берегти мир.  

  Альошина Ольга, 7-А клас


До Дня Перемоги

 У рамках місячника військово-патріотичного виховання (з 09.04.р. по 10.05.2012 року) в рамках акції «Моя родина пам’ятає війну» у кожному класі були проведені заходи. Серед них були організовані зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни Левитською Надією Олександрівною для учнів 2-А, 4-А класів, Сахно Світланою Георгіївною для учнів 2-Б, 3-Б класів, Коваленко Зінаїдою Василівною для учнів 6-В, 10-Б класів, Гончаровим Олегом Івановичем для учнів 5-А класу.

 У шкільному музеї продовжувалося проведення низки заходів до 70-річчя створення підпільної організації «Молода гвардія» за участі Коваленко Зінаїди Василівни.

07.05.2012р. в усіх класах проведено єдиний урок мужності «Свято зі сльозами на очах», присвячений Дню Перемоги. До 4-Б, 4-В класів завітав ветеран Великої Вітчизняної війни Кашєнев Павло Іванович.


Літописець історії

 27.04.2012 р. у шкільному музеї відбулася зустріч з Гончаровим Олегом Івановичем, керівником центру захисту правди про Велику Вітчизняну війну Сумської міської ради ветеранів, гвардії майором у відставці, членом Національної спілки журналістів України. 

 Про себе Олег Іванович розповів, що народився 08.09.1936 р. в м.Білопілля. батько, Іван Федорович, був водієм автоколони, був делегатом Всесоюзного з’їзду стахановців, у перші дні війни був мобілізований на фронт, загинув у лютому 1944 року. Мати, Софія Іванівна, була завідуючою готелю.

 Роки війни залишили у спогадах чоловіка важкі спогади: «Як тільки німці увійшли у місто, мого собаку, Мальчик звали, вбили. Старшого брата повісили. У кімната на стіні висів портрет Сталіна, фашист який його побачив, став на ліжко у чоботях і порізав портрет. У чоловіка, що жив по вул.Шереметьєва, знайшли радіоприймач, повісили в центрі міста. У 1943 р., напередодні відступу, німці евакуювали людей з усього міста, спалили школу, лікарню, будинок культури, німці зі смолоскипами підпалили 117 будинків, складські приміщення….. Дихати було нічим».

 Олег Іванович особисто зустрічався з Сидором Артемовичем Ковпаком, командиром прославленого партизанського з’єднання. Це сталося уже після війни. Ковпак С.А. був кандидатом на виборах у депутати у Верховну раду СРСР. Приїхав до Білопілля. Зупинився у готелі. Ковпак вийшов на зустріч хлопцеві у вишитій українській сорочці разом з начальником міліції Григорієм Миколайовичем Хроленко (під час війни був начальником оперативного відділув загоні Сабурова, нагородженией орденом Леніна та Червоної Зірки). Спитав у нього про плани на майбутнє. Олег Іванович тоді уже закінчив 9 клас, хотів отримати повну середню освіту та закінчити Сумський аероклуб. Тоді Ковпак поцікавився кого з відомих льотчиків знає хлопець, на що отримав повну відповідь. Сидір Аремович побажав успіхів юнакові. Наступного дня Олег Іванович бачив прославленого командира на зустрічі з виборцями, яка проходила в будинку культури. «Тоді на ньому була в же генеральська форма, а на грудях сяяли дві Зірки Героя», – описував  його Олег Іванович.

 Наступна зустріч була заочною: кілька років потому Сидір Артемович знову приїхав у Білопілля, він поцікавився у матері, Софії Іванівни, про сина, чи не став син льотчиком. На той момент Олег Іванович уже служив у танковій дивізії і мати розповіла про це. Ковпак передав «бойовий привіт» Олегові Івановичу. Досі Олег Іванович дивується  феноменальній пам’яті Сидора Артемовича.

         Олег Іванович неодноразово друкував свої матеріали у газетах «Правда», «Радянська Україна», «Робітнича газета», «Сільські вісті», є автором книг «Гордая память», «Есть на карте село» та інші. Нашому музею Олег Іванович подарував свою книгу «Партизани – наша слава, наша гордість…».


Цікава екскурсія

 На весняних канікулах ми відвідали два музеї у Косівщинській школі: музеї  Лесі Українки та музей народних ремесел та побуту.

 Дівчата-екскурсоводи розповіли нам про життя і творчість Лесі Українки, про її перебування у Косівщині. У травні 1889 року сюди на лікування приїздила поетеса разом із своєю мамою, відомою письменницею Оленою Пчілкою, до Параски Назарівни Богуш. Ця жінка була кріпаякою, яку місцевий пан виміняв на собак. Вона хоч була неписемною, але добре зналася на травах, могла допомогти від багатьох хвороб, але не від туберкульозу та раку. Як відомо, Леся Українка мала туберкульоз кісток. У музеї є фотокартка Якова Євдокимовича Богуша, якому було 10 років, коли він бачив Лесю Українку.

 У селі ми відвідали парк («Лесин парк»), у якому встановлено бюст Лесі Українки,  пройшли вулицею, на якій колись жила Леся, а нині носить ім’я славної поетеси.

 Але найбільше мені сподобався музей народних ремесел та побуту, екскурсію в якому нам провів Олександр Іванович Кисельов, директор музею.

 Він дуже цікаво розповів про язичництво, прикмети, які панують у нашому житті. Найбільше мені сподобалася розповідь про оберіг. Раніше жінки в’язали  гачком круглі килими. Це килимок нагадує сплячу змію. Його призначення: лежати біля порога і забирати погані думки у гостей.

  Але найпершим у домі оберегом є поріг. Наші предки вважали, що під ним живуть душі померлих, вони захищають дім від відьом, злих людей.

 Всім відомо, що після одруження чоловік носить молоду на руках, носить, носить... А раніше чоловік брав молоду дружину один тільки раз на руки, коли переносив її через поріг дому: щоб їй не зашкодили, ті що живуть під порогом.  

 У домі на полиці стояли тарелі. Нам показали таріль, навколо якої є зображення, що символізує змію, а в центрі – сонце. Її призначення: забирати погані думки хазяїна.

 Сіль – теж один з оберегів. Якщо ділишся нею з кимось, то віддаєш свій захист.

 Мені дуже сподобався наш похід в Косівщину.

 Гриненко Т., 5-А клас


Зустріч з Бородуліним Геннадієм Віталійовичем, ветераном Байконуру


Тематичні екскурсії


Краєзнавчий брейн-ринг


Є така професія – Батьківщину захищати

 Упродовж декади військово-патріотичного виховання до 23-ї річниці виводу радянських військ з Афганістану на базі музею учителем Калашник Т.О. організовано проведення за участі ветерана Клименка Сергія Олександровича уроку громадянської освіти «Кандагар у моєму серці» (4-В клас, класний керівник Кравченко Т.В.), та  уроків пам’яті «І знову в спогадах ожив Афганістан» з використанням мультимедійної презентації (9-А клас, класний керівник Сіробаба С.А., 9-В клас, класний керівник Співак Т.В., 10-Б клас, класний керівник Тверетинова І.В., 11-Б клас, класний керівник Куценко С.Ю., учитель історії Власов В.М.).

 Для юнаків допризовного віку 9-А класу (класний керівник Сіробаба С.А.) учителем предмета «Захист Вітчизни» Гуковим М.О. проведені зустрічі з воїнами в/ч А1476 (командир взводу Орлюк О.В.), а для учнів 10-11-х класів профорієнтаційні зустрічі з представниками 157 ТЦК ВВК з питань служби в Збройних Силах України (старші  інструктори Олефіренко О.В. та Потапенко В.С.). Відбулися спортивні змагання з прикладних видів спорту, комплексних силових вправ для юнаків допризовного віку  10-11-х класів (відповідальний вчитель Гуков М.О.).

 17.02.2012р. відбулася зустріч учнів 7-Б класу з ветераном ІІ Світової війни Коваленко Зінаїдою Василівною «Пам’яті молодогвардійців присвячується» (учитель історії Калашник Т.О., класний керівник 7-Б класу Кругляк Л.Г.).

 До Дня Захисника Вітчизни 23.02.2012р. проведена зустріч з ветераном афганської війни Клименком Сергієм Олександровичем «Є така професія – Батьківщину захищати» (5-А клас, класний керівник Калашник Т.О.), уроки мужності «Вітчизну нашу захищали» за участі ветерана Великої Вітчизняної війни Шальнова Павловим Федоровичем (8-А клас, класний керівник Богословська О.Б., 11-А клас, класний керівник Василенко Л.Б., 11-Б клас, класний керівник Куценко С.Ю., учитель історії Власов В.М.).

 Учителем предмета «Захист Вітчизни» 23.02.2012р. проведені бесід для учнів 6-Б, 7-Б, 8-Б класів «Я – офіцер».

 В 1-11 класах відбулися конкурсно-розважальні програми до Дня Захисника Вітчизни «Нумо, хлопці» за участі представників батьківської громадськості (відповідальні класні керівники).

 Уроки за участі Коваленко З.В.

Уроки Мужності за участі Клименка С.О., Шальнова П.Ф.

2011 (закінчення)


Гості з В.-Піщанської школи


Методична рада музеїв

 

 16.11.2011 р. Калашник Т.О. представила досвід роботи музею Бойової слави Сумсько-Київських дивізії на методичній раді, на яку були запрошені керівники шкільних музеїв міста.

 


Уроки Памяті за участі Симоненко І.М. (28.10)


У Путивлі


У Токарях

До села Токарі разом вирушили  учні 5-А класу, їх батьки та учителі. Дійшовши до населеного пункту ми перепочили на березі ставка, вибрали місце для майбутнього відпочинку, залишили батьків та важкі речі на цьому місці, вирушили до села.

 У школі нас уже чекала Феденченко Людмила Іванівна, яка провела нас шкільними коридорами, розповіла про школу, показала класи, шкільний куточок, присвячений воїнам 38-ї Дністровської стрілецької дивізії, які визволили село  18 серпня 1943 р.

 Неподалік школи, знаходиться пам’ятник воїнам, що загинули в боях за село під час Великої Вітчизняної війни, є список односельчан, що не повернулися з війни. Біля пам’ятника ми провели невеликий мітинг, сфотографувалися. Далі ми вирушили вулицею Комсомольською вздовж берегу ставка.

 Жителі нам порадили завітати до будинку, у якому мешкає директор школи. Але до нас вийшла Світлана Анатоліївна Ткаченко, учитель української мови та літератури. Вона розповіла, що перша школа в їх районі була відкрита в с. Мала Чернеччина 1901 р. У цьому населеному пункті 1762 р. був заснований чоловічий Успенський монастир, у якому була зібрана велика бібліотека рідкісних книг, а у поповій хаті хлопців навчали грамоті. У цьому монастирі в 60-х роках ХVІІ століття певний час перебував Г.С.Сковорода, усамітнившись в монастирській бібліотеці він писав свої твори.  Він також навчав сільських дітей грамоті.

 Світлана Анатоліївна порадила нам завітати до її сусідки Ревенко Галини Павлівни, яка була директором школи одразу після визволення села від фашистських загарбників. Галина Павлівна була рада гостям. Присівши на стілець, вона розповіла, що народилася в с.Токарі в родині Клипи Павла Івановича та Феодосії Григорівни 11 лютого 1921 р. Тож цього року Галині Павлівні виповнилося 90. Її дитинство було захмарене бідністю, нестатками. У голодні роки її батько працював на Сумському хлібозаводі, де одержував пайок (200 г хліба на кожного члена родини). Завдяки цьому сім’я вижила. Щодня маленька Галинка ходила до міста до батька по хліб. Одного разу, коли вона поверталася додому разом зі своєю подружкою Шурою, їм зустрілися два хлопці – голодні, опухлі. Вони ледь не придушили дівчинку. Коли Галина отямилася, то хлопців поряд уже не було, і хліба теж. Закінчивши десятирічку, Галина Павлівна стала студенткою Харківського учительського інституту. Швидко промайнули студентські роки. Настав рік дострокового випуску – 1939 р. Одержавши направлення в Миколаївську область, Галина Павлівна приїхала до Очакова. Звідти її направили на роботу в невелике село Козирку. Ці дні жінка згадує, як найщасливіші. Її полюбили учні, часто проводили додому після уроків, заходили до хати. І не відпустили, коли молоду вчительку хотіли перевести на роботу в школу радгоспу.

 Саме тут жінка зустріла свою долю – своє перше і єдине кохання – Василя Ревенко, що повернувся з військової служби.

 У червні 1941 р. молоді стали готуватися до весілля, але війна розлучила закоханих. Галина Павлівна згадує: «Я приїхала до Токарів, а за тиждень розпочалася війна. Тут і залишилася… Усе наше село спалили, людей вигнали і погнали до Василівки, щоб розстріляти. Село горить, як свічки, корови ревуть. Один дідусь не зміг іти – убили одразу. Нас врятувало те, що на конях приїхали перевдягнуті в німецьку форму люди, можливо партизани, передали їм якийсь папірець. Німці направилися в Суми, а тим часом люди розбіглися хто-куди. У селі стояли тільки димарі, тому ми пішли в с.Степне. Нас прийняли люди. Після визволення Сум ми повернулися в Токарі, жили в погребі. Потім збудували тимчасовий будинок. У вересні 1943 р. відновили навчання дітей у школі с.Токарі та с.М.Чернеччина. Галина Павлівна спочатку працювала учителем, а потім – директором Малочернеччинської школи: «Школа розмістилася в панській садибі. Німці тут коней тримали. У школі ні вікон, ні дверей цілих. Ми вікна до половини заклали цеглою, в решту засклили. Замість парт – намостили дошки. Ходили в шапках, хустках. Ні книг, ні зошитів – писали на листочках. Але дітей до школи ходило багато – 30-35 чоловік. Учні 1 і 2 класів навчалися разом».

 Жінка показала на фотокартки і книги своєї учениці Надії Ткаченко. У книзі «Мої вишневі Токарі» є спогади Василя Мусійовича Ревенко, чоловіка Галини Павлівни: «Мене врятували листи Галини. Їх чекав не лише я, а й мої фронтові побратими. У короткі хвилини затишшя ми читали ті хвилюючі послання і знали: нас люблять, нас ждуть. І я не міг загинути, бо був певний, що через фронти летить до мене дорогий серцю трикутничок, повний ніжності і кохання».

      Записавши спогади і сфотографувавшись з Галиною Павлівною на пам’ять, ми вирушили до ставка. Батьки для нас уже приготували обід. Їжа виявилася смачною і поживною. А далі були розваги: ігри, конкурси, змагання.